У якому віці забивають корову?

Тривалість життя корів близько 20 років, рідко до 35 років; биків 15-20 років. Термін використання молочних корів 12-13 років (до цього часу стираються зуби і продуктивність знижується). На м’ясо К. р.

Як визначити коли тварина готова до забою? Ви перегодовує або недогодовує?

Ваша м'ясна худоба досить жирна і вгодована, коли йде на забій?

М'ясна худоба вважається повністю відгодованою і готовою до забою, коли в її м'ясі достатньо жиру, щоб зробити її ніжною та ароматною. Відгодівля великої рогатої худоби – це все про жир.

Але як дізнатися, коли Ваша м'ясна худоба досить відгодована?

В ідеальному світі Ви могли б зробити рентгенівський знімок живій тварині і побачити в мікроскопічному масштабі, коли їхнє м'ясо має достатньо жирових клітин, щоб зробити її ніжною та ароматною. На жаль, це практично.

На щастя, є більш простий спосіб завдяки дослідженням, які корелюють розмір каркасу (структура кістки) та вага при забої. Іншими словами, Ви можете визначити ідеальну забійну вагу Ваших бугаїв, просто вимірявши їх висоту в стегні, а потім використовувати цей вимір, щоб знайти відповідну цільову передзабійну вагу.

Ця проста техніка дозволяє дізнатися ідеальну вагу забою кожного бика, телиці, корови або бика-виробника на фермі, перш ніж Ви відправите їх на бійню!

Цей метод є ядром кожного успішного відгодівельного майданчика, незалежно від того, чи йде худоба на трав'яну відгодівлю або на зернову, і немає різниці, чи худоба йде в загони на відгодівельний майданчик або на широкі відкриті пасовища.

У цій статті я поясню, як саме вимірювати Вашу худобу, і дам Вам довідкові таблиці, щоб знайти цільову вагу забою для кожної окремої тварини на Вашій фермі. А потім відповім на деякі важливі питання про те, як інтегрувати цю технологію у Вашу стратегію відгодівлі великої рогатої худоби як для програм з трав'яної, так і зернової відгодівлі.

Оцінка каркасу

Оцінка каркаса – це спосіб класифікації м'ясного худоби від найменшого до найбільшого залежно з його розміру (висоти в стегні). Бали при оцінці каркаса присвоюються за шкалою від 1 до 9, де 1 – маленька, а 9 – велика тварина. Існує цільова забійна маса, що відповідає кожному балу оцінки каркасу.

Наприклад, у 9-місячного кастрованого бичка з висотою в стегні 44,3 дюйми (110 см) бал оцінки каркаса дорівнює 4.Цей бичок буде готовий для забою, коли він досягне живої ваги 1100 фунтів (495 кг). Через 16 місяців у цього ж бичка буде висота стегна 49,6 дюйма (126 см), але його каркас (4) і цільова забійна маса (1100 фунтів-495 кг) залишаться колишніми.

На відміну від цього, 16-місячний бичок із висотою стегна 55,6 дюймів (141 см) буде віднесений до категорії – 7 балів. Отже, він матиме цільову вагу забою 1400 фунтів (630 кг).

І 16-місячна телиця зі зростанням стегна 52,8 дюйма (134 см) також матиме оцінку 7 балів. Її цільова вага вибою буде 1300 фунтів (585 кг) (є окремі довідкові таблиці для самців та самок).

Я думаю, що ви бачите шаблон і деякі закономірності. Незважаючи на те, що висота у стегні змінюється з віком, оцінка каркасу зазвичай не змінюється. Комбінуючи зростання в стегні та вік, Ви можете визначити конкретний бал оцінки каркасу будь-якій тварині, щоб Ви могли заздалегідь знати, поки вона ще зростає, якою має бути її цільова вага забою.

Більше не треба гадати. Не треба визначати на око. Ви просто вимірюєте свою худобу та бінго, Ви знаєте свою цільову вагу забою.

З цією технікою все, що Вам потрібно, – це прості ваги для зважування великої рогатої худоби, щоб повідомити Вам, чи досягла Ваша тварина цільової ваги для забою і чи можна її забивати.

Ось чому інструмент № 1, який Ви повинні опанувати, якщо Ви плануєте відгодовувати худобу на забій, – це ваги. Найпростіше і дешеве рішення – це встановити вагові елементи під верстат, що фіксує, або придбати верстат з верхніми вагами, які більш надійні і довговічні.

Цільова забійна маса по каркасу

По-перше, ось цільові ваги забою за балами каркасу:

Цільові забійні ваги для кастрованих бичків та телиць.

Цільова вага однакова як для зернової так і для трав'яної відгодівлі.

Цільова забійна маса для зрілих бугаїв та корів.

Цільові ваги однакові як для зернової так і для трав'яної відгодівлі.

Тепер давайте подивимося, як призначити правильну оцінку каркасу Вашій тварині:

Як перерахувати вік та висоту в стегні в бал оцінки каркасу:

p align="justify"> Проста передумова для підрахунку балів полягає в тому, що у всіх м'ясних тварин є прогнозована крива зростання.

На наведеній нижче діаграмі показано, як змінюється висота стегон у кастрованих бичків з 5 до 21 місяця. На графіці 5 кривих, по одному для тварин із балами від 3 до 7.

Криві зросту самців великої рогатої худоби з балами від 3 до 7.

Криві показують, як змінюється висота у стегні (у дюймах) у міру дорослішання телят.

Щоб знайти бал оцінки каркасу для будь-якої окремої тварини, Ви просто знайдете перетин між зростанням стегна і віком на графіку. Якою б кривою зростання ця точка не була найближчою, це і є бал оцінки каркасу.

Велика рогата худоба, як правило, не змінює бал протягом життя. Якщо у телиці встановлений бал 4 у віці семи місяців, вона все одно матиме бал 4, коли досягне двадцяти одного місяця, і вона продовжуватиме отримувати бал 4 до дня, коли вона помре у старості. Саме через цю кореляцію/взаємозв'язок ми можемо прогнозувати цільову вагу забою на основі балів каркасу.

Для простоти використання ці криві зазвичай перетворюються на прості довідкові таблиці, які показані нижче. У самок і самців темпи зростання дещо відрізняються, тому існують окремі довідкові таблиці для різних статей.

Таблиця балів оцінки каркасу для самців

Таблиця балів оцінки каркасу для самок

Щоб використовувати таблиці та знайти оцінку балів будь-якої окремої тварини у Вашому стаді, виберіть рядок, що відповідає його віку (у місяцях), а потім посуньте її, доки не знайдете виміру висоту стегна (у дюймах). Потім подивіться на верхню частину цього стовпця, щоб знайти бал оцінки каркаса. Це і є бал каркасу, який Ви використовуєте, щоб переглянути цільову вагу вибою на попередньому наборі таблиць на початку статті.

Техніка вимірювання висоти стегна

Щоб виміряти висоту стегон Вашої тварини, просто покладіть звичайний будівельний рівень упоперек спини прямо над зовнішнім кутом клубової кістки (маклок), потім виміряйте відстань до землі (худоба повинна стояти на рівній поверхні).

Методика вимірювання висоти стегна великої рогатої худоби

Найкращий час для вимірювання висоти стегна – це коли Ваша худоба потрапляє в верстат для якоїсь процедури, наприклад, у день вакцинації.

Q & A про бали оцінки каркасу та цільові ваги забою:

А тепер деякі відповіді на питання, що часто ставляться про те, як застосувати цю техніку у Вашій стратегії з відгодівлі:

Чи мають тварини на зерновому відгодівлі такі самі цільові кінцеві ваги, як і зерновому?

Одна з найбільших помилок щодо трав'яної відгодівлі є те, що при відгодівлі великої рогатої худоби на траві та зерні застосовуються різні правила. Це не так!

Цільова забійна вага не змінюється тільки тому, що Ви змінюєте те, що худоба їсть. Також худоба не буде готова до забій тільки тому, що це осінь або тільки тому, що худоба знаходилася на чистому пасовищі або на чистому раціоні протягом 60, 90 або 120 днів. Нічого з цього не має значення.

Незалежно від того, що їсть Вашу худобу (раціон, заснований на траві або зерні) або де вона живе (на відгодівельному майданчику або на відкритому пасовищі), їм все одно необхідно досягти тієї ж цільової ваги, залежно від її зростання, щоб мати достатньо м'язів і жиру і щоб його м'ясо було ніжним та ароматним, після забою.

Скільки часу потрібно, щоб досягти цільової кінцевої ваги?

Наскільки поживною є Ваша пасовищна трава чи раціон на відгодівельному майданчику? Скільки фунтів буде набирати Вашу худобу щодня, використовуючи Вашу особливу стратегію годівлі чи керування пасовищами? Скільки фунтів Вашу худобу все ще має набрати між своєю поточною вагою та цільовою кінцевою вагою?

У мене широкий діапазон оцінок каркасу у стаді. Як мені планувати свої дати забою?

Широкий діапазон оцінок каркасу означає, що у Вас буде довгий сезон забою, який триває протягом тривалого часу, від моменту, коли найдрібніші тварини досягнуть своєї цільової ваги і до того, як найважчих досягнуть своєї – і це може бути через багато місяців. Коли трава закінчується в сезонному північному кліматі, це може означати, що частина стада з великими каркасами буде зимувати, щоб піти на закінчити відгодівлю і піти на забій наступного сезону, коли трава повернеться.

Великі відгодівельні майданчики мають тенденцію сортувати своїх телят після прибуття, щоб створити групи телят з однаковим віком та розміром тіла. Це дозволяє їм коригувати раціони харчування зі зростанням телят, оскільки щоденний приріст ваги буде дуже схожим всім телят в одній групі. Кожну групу зважують для відстеження прогресу та вбивають, коли група досягає цільової ваги забою.Це сортування дозволяє відгодівельному майданчику намічати одну дату забою для всієї групи, оскільки всі телята в групі, ймовірно, досягнуть своєї цільової ваги приблизно в один і той же час.

Програми з трав'яної відгодівлі, з іншого боку, зазвичай тримають худобу в одній великій групі (або в якомога меншій кількості груп), щоб зробити управління пасовищами простіше та ефективніше. Вони мають системи (такі як вузькі сортувальні прогони між пасовищами), щоб легко сортувати окремих тварин зі стада без необхідності приганяти все стадо на ферму щоразу, коли кілька тварин готові до забою.

Спочатку вага можна визначити на пасовищі «на вічко», але коли обрана тварина буде в верстаті, її слід виміряти і зважити на терезах, щоб бути абсолютно впевненим, що вона досягла своєї цільової ваги забою до того, як Ви повантажите її на скотовоз для відправки на бійню.

Чи всі тварини однієї і тієї ж породи мають однакову оцінку каркасу та цільову забійну вагу?

Велика рогата худоба з однієї і тієї ж породи, як правило, має однаковий розмір (малоймовірно, що Ви побачите 2 і 8 балів в одній і тій же породі), але все одно будуть окремі відмінності в зростанні і, отже, діапазон балів. Ось чому Ви повинні не лінуватися і виміряти все своє стадо.

Чи потрібно виміряти стадо щороку?

Якщо Ви не зміните кардинально генетику у Вашому стаді, діапазон балів каркасу (і діапазон цільових кінцевих мас від найменшого до найбільшого) залишатиметься однаковим рік у рік, і Вам не потрібно буде переглядати щороку.

Ви будете знати, що Ваші найменші тварини повинні досягати однієї ваги, Ваші найбільші – інші, а решта має бути десь посередині.

Але як тільки Ви запровадите іншу породу, Вам потрібно буде її переглянути. Вам також доведеться переміряти тварин кожні кілька років у випадку, якщо генетика Вашого племінного поголів'я починає дрейфувати у бік більших або менших розмірів (дивіться, наскільки більші за чорні ангуси зараз, ніж вони були 40 років тому!).

І якщо у Вас стадо змішаної породи, Вам потрібно буде проводити повторні виміри ще частіше (можливо, навіть раз на рік), оскільки чим більше порід робить внесок у загальне стадо великої рогатої худоби, тим більше буде відмінностей у висоті стегна та оцінки каркасу в окремих тварин!

І Ви завжди повинні переміряти якщо Ви вносите якісь великі зміни до генетики свого стада, наприклад, чи додаєте Ви нових бугаїв або ремонтних телиць з іншої породи.

Наскільки точна ця техніка?

Це оцінна методика.

Навіть після того, як Ваша худоба досягне своєї цільової ваги, Ви все одно повинні використовувати свою думку, щоб переконатися, що вона виглядає досить вгодованим і товстим, перш ніж відправляти його на забій.

Одним з найбільш корисних інструментів для такого судження є оцінка вгодованості тіла – візуальна методика визначення «жирності» великої рогатої худоби – як спосіб підтвердити, що Ваша тварина досить жирна, щоб її забити. Худоба повинна бути в межах 5-7 балів, перш ніж вирушити на бійню, і точно не менше!

Чим ближче худоба до 7, тим вища якість яловичини. Але BCS більше 7 потраплятиме на огрядну категорію. Цей зайвий жир буде просто зрізаний у відро для сміття.

Проте просто пам'ятайте, що цільова забійна маса передує оцінці стану тіла.Ваша велика рогата худоба точно НЕ готова до забиття якщо вона не досягла потрібної ваги тільки тому, що її показник вгодованості тіла дорівнює 7. Але як тільки вона досягне цієї забійної ваги (плюс або мінус кілька фунтів), тоді використовуйте свою думку про вгодованість (оцінка вгодованості тіла) щоб прийняти остаточне рішення про те, чи готова тварина вирушить на бійню.

Що якщо мій показник висоти у стегні знаходиться десь між двома балами каркасу?

Призначте бал каркасу, використовуючи половинки, третини або чверті (залежно від того, що Ви віддаєте перевагу), та внесіть відповідні коригування у вазі на цільовій вазі забою за допомогою таблиці балів каркасу.

Чи відповідає бали оцінки каркасу всім м'ясним породам?

Чи працює цільова кінцева вага та методика підрахунку балів каркасу для всіх порід ВРХ?

Однак є кілька рідкісних винятків, таких як породи худоби з подвійною мускулатурою, такі як бельгійська біла та п'ємонтська худоба. Якщо у вас є одна з цих порід, попросіть Вашу асоціацію по цій породі надати Вам цільові кінцеві ваги саме для Вашої худоби, засновані на бальній оцінці.

Чи змінюється бал оцінки каркасу з віком?

Показники каркасу, як правило, залишаються незмінними протягом усього життя, хоча це не є гарантією.

Ось чому просунуті відгодівельні майданчики завжди повторно вимірюють його, навіть в останній раз, коли вони зважують тварину до забою, навіть якщо у них вже є бал по каркасу, який худобу отримай, коли була ще молодша.

Крім того, деякі породи великої рогатої худоби, що повільно ростуть, не слідують очікуваної кривої росту великої рогатої худоби, як у випадку з деякими (але не всіма) шотландськими гірськими коровами.Їхня оцінка каркасу змінюватиметься в міру їхнього зростання.

Також крайня нестача поживних речовин може тимчасово зупинити зростання і вивести криві зростання з ладу.

Чи працює кореляція між оцінкою каркасу та цільовими вагами забою також для зрілих бугаїв та корів?

Так. Я включив таблицю відповідності цільової маси забою для зрілих бугаїв і зрілих корів трохи нижче за таблицю, що використовується для кастрованих бугаїв і телиць. І довідкові таблиці по каркасу для самців і самок дають інформацію до зрілого розміру тіла.

Чи є оцінка каркасу та цільова вага забою достатніми для того, щоб отримати ніжну та ароматну яловичину?

Ні. Показник каркасу та цільова вага забою – це лише один із багатьох критеріїв, на які Ви повинні звернути увагу, щоб отримати ніжну та ароматну яловичину.

Ось деякі інші деталі, на які Ви повинні звертати увагу при виробництві ніжної ароматної яловичини:

• Велика рогата худоба ПОВИНЕН набирати вагу до того дня, коли вона буде вбита.

• Велика рогата худоба повинна мати постійне щоденне харчування протягом всього процесу фінішної відгодівлі, і їй не можна дозволяти навіть тимчасово втрачати вагу в будь-який час протягом місяця або більше, перш ніж вона буде вбита, інакше вона не матиме мікроскопічного внутрішньом'язового жиру. Забій худоби після того, як закінчилася трави восени і їм стало нічого їсти, або взимку, коли велика рогата худоба припиняє набирати вагу через брак поживних речовин і витрати всього зайвого на загальну життєдіяльність, не працюватиме.Як тільки тварина почне використовувати свої жирові запаси (навіть трохи, навіть зовсім трохи), щоб заповнити нестачу калорій у своєму кормі, його м'ясо стане жорстким, сухим і несмачним, навіть якщо забійна вага була на меті. Це може зайняти тижні або навіть місяці, щоб поповнити ці важливі жирові запаси, якщо набір ваги тимчасово зупиняється або тварина втрачає вагу.

• Ви повинні усунути або мінімізувати всі джерела стресу для великої рогатої худоби як під час відгодівлі, так і по дорозі на бійню. Це включає у собі стрес під час обробок, хвороби, стрес довкілля (тобто теплової стрес, паразити тощо. буд.) і харчовий стрес (тобто дефіцит білка, енергії, мінералів чи вітамінів).

• Ви можете дізнатися більше про стратегію виробництва ніжної, ароматної яловичини у моїй серії статей «Сім непорушних правил виробництва відмінної яловичини» та у розділі «Трав'яна відгодівля» моєї книги «Трав'яна відгодівля ВРХ: як виробляти і продавати натуральну яловичину».

Резюме

Кореляція між висотою в стегні (оцінка каркасу) і вагою забою є одним з основних стовпів будь-якої програми з відгодівлі ВРХ, незалежно від того, чи ви годуєте Ви на тарві або зерном на відгодівельному майданчику. Це простий процес 1-2-3:

1. Виміряйте висоту в стегні Аашої худоби, щоб знайти їх оцінки каркасу.

2. Використовуйте таблиці, щоб знайти цільові ваги забою на основі цієї оцінки каркасу.

3. І зважте худобу перед тим, як відправити її на бійню, щоб переконатися, що вона дійсно досягла цільової ваги забою і Ваші розрахунки та годування були правильними.

Якщо Ви зробите оцінку каркасу центральною частиною Вашої стратегії відгодівлі великої рогатої худоби, Ви будете на шляху до створення ніжної, ароматної яловичини з сталістю якості!

Дякуємо сайту Grass Fed Solutions за чудові матеріали з базових аспектів сільського господарства та тваринництва.

Переклад та складання статті ветеринарний лікар Зіміна Катерина Андріївна
[email protected]
+79217413386

How to calculate target slaughter weights for your beef cattle finishing program

Якщо ви збираєтеся льодяні каструлі на trávі або шлунку, використовуйте цю просту техніку, щоб визначити їх ideal target slaughter weight so they are fat enough when they go to market!

Правда про скотобійню. Очевидці людської жорстокості

Незнання справжнього стану справ (або небажання дізнатися) дає ілюзорне почуття непричетності до того, що відбувається. За гарним сервіруванням ресторанного стейку або активно-агресивною рекламою гамбургера приховано страждання, насильство та жорстокість. У суспільстві не прийнято говорити про те, який шлях пройшов шматок м'яса, щоб опинитися у нас на тарілці. Це табуйована тема, т.к. вона неприємна, місцями огидна чи зовсім нудотна. Той, хто бачив, як убивають тварину, наприклад, у селі у бабусі, як правило, запам'ятовує це надовго. У промислових масштабах все ще прозаїчніше, куди жорстокіше і бездушніше.

Наше право залишатися у незнанні або подивитися правді у вічі. Правді потворної, неприємної, від якої хочеться сховатись і яку не хочеться чути. Але без знання якої прийняти деякі рішення в житті навряд чи вдасться.

Ця стаття складається з відгуків тих людей, які бачили процеси скотобійні на власні очі, а часто ще й брали участь у вибої, тобто. працівників «фабрик м'яса» чи відвідувачів.

Багато подробиць було опущено, щоб не шокувати читачів.

Корова, яка плакала на бійні. Аджан Брам. Уривок із книги «Відкриття дверей вашого серця»

Коли я прийшов до ізолятора, на мене чекав ув'язнений, щоб я навчив його проводити медитації. Таких людей ще ніколи не бачив. Це був гігант із гривою волосся та величезною кількістю татуювань на руках. Шрами на його обличчі жахнули мене, це була людина, яка пройшла вже дуже багато життєвих негараздів. Він виглядав так страшно, що я мимоволі запитав: «Чому саме ця людина вирішила навчитися медитації?». Він явно не належав до людей, які бажають медитувати. Але я помилився. Він почав свою розповідь про випадок, який стався з ним кілька днів тому і налякав його до смерті.

З сильним ірландським акцентом він розповів мені про своє дитинство, що пройшло на палаючих вулицях Белфасту. У віці семи років він, маленький хлопчик, вперше став жертвою поножовщини. Старшокласник, відомий хуліган, зажадав у нього гроші, які він приніс для того, щоб купити собі обід. Хлопчик відмовився. Потім старшокласник витяг ножа і знову зажадав гроші. Хлопчик вирішив, що той блефує і знову відмовився. Третій раз старшокласник питати не став, він просто полоснув хлопчика ножем по руці, і пішов, як ні в чому не бувало.

Ця людина розповіла мені, що вона, шокована, втекла зі школи до свого батька. Батько побачив рану і пішов із сином на кухню. Але не для того, щоб її обробити. Він узяв ніж, поклав його синові в руку і сказав, щоб той узяв ніж і зробив те саме зі своїм кривдником. Так він виховувався.

У тій в'язниці, де ми були, була своя ферма. Ув'язнені, які відбувають короткий термін, і ті, хто мав незабаром вийти, вирушали на цю ферму, щоб соціально адаптуватися до життя після в'язниці. Деякі з них мали змогу здобути сільськогосподарську освіту.Крім того, врожай із цієї ферми постачався і в інші в'язниці, таким чином, ув'язнені забезпечували їжею та своїх колег.

На цій фермі вирощувалися корови, вівці та свині, але на відміну від інших ферм, ця ферма мала також забійний цех. Кожен ув'язнений мав знайти собі місце для роботи на фермі. Варто зауважити, що робота на бійні була дуже популярною. Щоб отримати цю роботу, потрібно було в буквальному сенсі боротися за неї.

В'язень розповів мені про принцип роботи бійні. Там була дуже міцна сітка з нержавіючої сталі, яка була широко розкрита на вході, але звужувалась ближче до центру будівлі, поки не ставала настільки вузькою, щоб там могла пройти лише одна тварина. Наприкінці цього проходу стояв ув'язнений з пістолетом для забою тварин на невеликому піднесенні. Корови, вівці та свині заганялися за допомогою собак та палиць у завантажувальний бункер із нержавіючої сталі. Усі тварини мекали, мукали, верещали, намагалися сховатися і втекти. Тварини відчували запах смерті, вони чули смерть та відчували її наближення. Коли тварина досягала подіуму для забою, вона починала корчитися на ньому, намагатися втекти і звиватися. І хоча постріл із пістолета для забою міг убити величезного бика на місці, він дуже рідко потрапляв у потрібне місце з першого разу через те, що тварини не стояли спокійно. Таким чином, перший постріл робився, щоб приголомшити тварину, а другий, щоб убити. Постріл в голову. І так, з кожною твариною день у день.

На цьому моменті своєї розповіді ірландець почав дуже хвилюватися, бо тепер він почав говорити про те, що вибило його з рівноваги. Він почав клястись і постійно повторювати: "Це правда, повірте!". Він дуже боявся, що я йому не повірю.

Того дня він знову працював на бійні та забивав корів. Постріл, що глушить, постріл в голову, постріл, що глушить, постріл в голову. Він уже забив величезну кількість тварин, коли з'явилася корова, не схожа на інших.

Ця корова мовчала. Вона навіть не хрипіла. Вона просто повільно йшла, наблизилася до трибуни і не виявляла жодних ознак занепокоєння. Вона зійшла на подіум для забою і просто лишилася спокійно стояти. Вона не звивалася, не мукала, не намагалася сховатися чи втекти. Раптом вона повільно підвела голову і глянула на нього. Ірландець ніколи не відчував нічого подібного. Він знесилив і опустив пістолет. Корова дивилася просто йому у вічі. Час зник для нього. Він не міг сказати мені, як довго це тривало, але потім він побачив те, що вразило його набагато більше.

У лівому оці корови, трохи вище нижньої повіки почала накопичуватися сльоза. Сліз ставало дедалі більше. Зрештою очі корови затремтіли і сльози почали скочуватися по щоках. Корова стояла, дивилася на нього і плакала. Тоді чоловік не витримав і звалився на землю. Він сказав мені, що відкинув пістолет і закричав, проклинаючи охоронців, що вони можуть робити з ним усе, що захочуть, але ця корова не помре. Після цього він сказав мені, що став вегетаріанцем.

Ця історія справді правдива. Інші ув'язнені були свідками цього. Корова справді плакала. Так, один із найжорстокіших убивць, ув'язнений, довів, що він здатний не тільки на співчуття, а й що тварини теж можуть відчувати.

Зворушливе визнання колишнього м'ясника-власника скотобійні зі Словенії

Уривок з інтерв'ю з Петеком Розпетом із Камника, Словенії.Після 25 років роботи м'ясником він відчув духовний досвід, який змінив його погляди і завдяки якому він відклав ніж м'ясника убік. З того часу він навіть і не думає про те, щоб у когось забрати життя, навіть якщо йдеться тільки про муху. Після 5 років нового життя він щасливий і каже, що «всі речі, які здаються нам негативними, мають і позитивний бік, якщо дивитися на них ширше з позиції духовної. Кожен повинен пройти через темряву, перш ніж зможе розпізнати світло і любов».

– Опишіть скотобійню, що вона собою являє?

Словенським організаціям боротьби за права тварин варто організовувати екскурсії на скотобійні, щоб люди розуміли, як стейк потрапляє до них на тарілки. Я впевнений, що більшість із них перестали б їсти м'ясо після побаченого. М'ясоїди з огидою поставилися б до ідеї вбити щенят. Але їм все одно, що відбувається за стінами скотобоїв. Адже насправді там відбуваються речі набагато страшніші. Кілька років тому я мандрував Боснією і зустрівся там з деякими людьми, які брали участь у війні наприкінці минулого століття. Вони молилися Богові та вбивали людей. Я не можу зрозуміти, що це за Бог такий, який заохочує вбивство серед братів і сестер. Господь дарував свободу волі людині і не втручається. Найбільшою помилкою людства є віра в Господа, хоч би як його називали, і одночасно вбивство тих, кого він з любов'ю створив. Згадуються слова Леонардо Да Вінчі: від вбивства тварини до вбивства людини лише один маленький крок.

– Як поводяться тварини перед смертю?

Я зараз можу згадати безліч прикладів того, як тварини чинили опір, коли думаю про те, через що пройшов. Я можу написати цілу книгу на цю тему. Пригадую сльози в очах телят, яких я вбивав.Але я не розумів, що творю. Я впевнений, що якщо зараз спитаю корову чи бика, чи можна мені їх убити, то вони подадуть мені знак: ні. Забирати чиєсь життя, щоб угамувати голод чи спрагу – це не гріх, але помилка, яку потрібно виправляти. Мені пощастило – я не змушений більше робити таких помилок.

– Знаменитий психотерапевт Борут Погачник якось сказав, що м'ясники мають проблеми з алкоголем. Це правда?

На бійні в Індрії було таке правило: якщо фермер не принесе із собою 2 літри вина або домашнього бренді для м'ясника, то його змушували чекати довше, ніж звичайно, поки його бика заб'ють. Багато м'ясників спилися таким чином. Мій батько був сільським м'ясником і він завжди повертався з роботи додому напідпитку. Думаю, що таким чином він намагався полегшити свою роботу. Але особисто я не підсів на лікер, і мої вчинки залежать не від алкоголю, а від долі. Тому алкоголь може бути виправданням.

– В одному німецькому журналі я прочитав, що деякі м'ясники навіть бичачу кров п'ють чи їдять сирі органи, як доказ їхньої «мужності».

Так, все так, так і є. Я сам ніколи не куштував, але бачив на власні очі старих м'ясників, які п'ють кров. Вони переконані, що це надає їм сили та влади.

– Що м'ясники роблять із відходами скотобійні?

Колись ми закопували всі відходи – роги, очі, кістки та кишки – у спеціальну яму. Наразі це все використовують для виготовлення продуктів харчування, що просто катастрофічно. Це може призвести до багатьох захворювань. Крім того, до м'яса додаються синтетичні добавки, щоб продовжити термін його зберігання. І деякі з цих добавок сприяють виникненню раку. Частина м'яса, яка повинна йти на списання, йде на виробництво салямі та сосисок для хот-догів.

Як відвідування м'ясокомбінату змінило моє життя. Філіп Барч

Відвідування бійні змінило моє життя за день. Я знову народився і знайшов сенс життя.

Тоді я навчався у кулінарній школі на технолога. І пам'ятаю той день, наче це було тільки вчора. Прокинувшись уранці, я гадав, чи варто йти до школи чи ні. Технологія та дослідження продукції не були серед моїх улюблених предметів. А в нас було 6 таких уроків поспіль. Готування у школі з елементами теорії. Була п'ятниця. Я все одно пішов до школи, хай і знехотя. Але на мене чекав сюрприз: на той день у нас була запланована екскурсія на бійню. Тоді я вперше у житті побачив забійний комбінат. Те, що я там побачив, виходило за межі моєї уяви і назавжди змінило мій світогляд.

Сонце яскраво світило, ми стояли перед головною брамою і до мене долинали крики, крики та інші жахливі звуки. Ми ввійшли всередину.

Внутрішнє подвір'я було великим. Поруч із парканом були припарковані вантажівки з тваринами. Корови і свині чекали своєї останньої долі – вони мали бути вбиті людьми. Голоси тих переляканих тварин я чую й досі. Проходячи повз них, я помітив, з яким благанням вони дивилися на нас, ніби просячи про допомогу. Чим саме ми могли їм допомогти, я не зрозумів. Одну вантажівку відкрили працівники скотобійні. Деякі тварини самі виходили з нього, інші, перелякавшись, залишалися стояти всередині з тремтячими ногами, не бажаючи виходити. Декілька чоловіків залізли у вантажівку і почали їх підганяти, вони їх били, били, штовхали. Корови були налякані і намагалися ухилитися від мучителів.

Ми зайшли до будівлі бійні. Страх, жах просочили повітря та відчувалися у криках тварин. Нам показували, як виготовлялося м'ясо.Мені ніяк не забути тварин, що стоять у кутку і спостерігають, як їх побратимів, що стоять навпроти, жорстоко забивали. Переляк та розпач читалися в очах корів та свиней – це видовище було шокуючим. Жодна тварина не хотіла, щоб її вбивали – мені це було ясно, як двічі по два. Але вони не мали вибору. Здорові м'ясники знали спосіб, як змусити тварин здатися. Вони штовхали їх, штовхали, били, збивали з ніг і тягли по підлозі. Ті корови назавжди у моїй пам'яті – їх підвішували на гак ще живими в очікуванні забою. Усюди була кров: на стінах, на підлозі, на одязі м'ясників. Тварини кричали, благаючи про допомогу, якої чекати нема звідки. Найстрашніше, що один м'ясник підійшов до корови, яка билася в агонії, поставив чашу поруч із її шиєю, наповнив чашу кров'ю і випив це.

На жаль, усі ті речі були реальними. Мені складно навіть порівняти це з чимось, т.к. навіть найстрашніший жах здасться казочкою для дітей після побаченого. Для м'ясників ж страждання тварин були чимось особливим. Це така робота. Я опускаю подробиці, які я побачив, але сподіваюся, що не тільки мені це здається «несмачним». Навіть диявол не спустився б до таких вчинків.

Я знаю точно, що немає такої речі, як «гуманні способи забою». Це просто слова. Момент вбивства тварини завжди наповнений страхом та жахом. Вони завжди знають, що їх збираються вбивати. Ніщо це не змінить. Нерозумно говорити про гуманне вбивство. Люди, котрі так вважають, мають природу м'ясника. Вони ж оплачують вбивство зі своєї кишені, але дурять себе і вірять у існування гуманного вибою. Це не правда!

З тієї екскурсії моє життя кардинально змінилося. Ті 2 години дали мені дуже багато. Я перестав їсти м'ясо і пообіцяв собі допомагати тваринам. Я став вегетаріанцем за мить.Я став іншим.

Як я відвідав скотобійню. Дейв Гіффорд

(студент Трініті коледжу, Хатфорд, Коннектикут, США. Стаття була написана для студентської газети The Forum)

Тільки я вийшов з машини, яку припаркував на стоянці м'ясокомбінату, звуки та запахи, що виходять з будівлі, обшитої листами заліза хвилеподібної форми, змусили мене сумніватися, чи справді я хочу там побувати. Перший удар по моїх органах почуттів був завданий звуками худоби, але не приємним муканням, як можна почути, прогулюючись за містом поряд з фермою, а збожеволілим муканням. Ці звуки нагадали мені те, що я чув на молочній фермі свого дядька, коли на одну з корів напали собаки-бродяги. Викид адреналіну у корови сприяв тому, що вона текла з носа, не дозволяючи їй нормально дихати. У той момент на паркінгу я міг тільки відчувати занепокоєння в звуках, що виходили від худоби, але пізніше я дізнався, що кожен, хто чекає смерті на бійні в спеціальному коридорі, який веде у відділ забою, страждав від симптомів жаху, свідком якого я став на фермі. у дядька.

Друга річ, що вразила мене, теж була звуком. Поки я йшов до будівлі, я чув дивний приглушений скрегіт, який міг виходити тільки від пили, що розпилювала кістки, що все ще були в тілі. У той момент я зрозумів, що ще не готовий до майбутнього досвіду. Почуття посилилося аж до огиди, коли, підійшовши ближче, я почув суміш запахів, яку мені доведеться виносити наступні кілька годин: дивно нудотний запах свіжоубитої плоті, все ще теплий від нещодавно присутнього в ній життя, що досі йде пара; зовсім не дивно огидний сморід сосисок і хот-догів; сморід підвішених туш, тіло за тілом, ряд за рядом у холодильному відсіку.Моя уява підготувала мене трохи до картин, які доведеться побачити, але я виявився зовсім неготовим до нестерпного запаху, який просочив весь будинок.

Після короткого обміну жарти з Джері, директором з виробництва бійні, мені дозволили пройтися по будинку самому у своєму темпі. Свою екскурсію я почав звідти, де все починається, як сказав Джеррі, з відділу забою.

Я увійшов до відділу через короткий тунелеподібний хол, через який я міг бачити те, що, як я скоро дізнаюся, називається третьою м'ясною станцією. Відділ вибою складався з 1 кімнати, в якій певні операції проводилися одним або двома м'ясниками на 4 робочих місцях, розташованих уздовж кімнати. Тут же має бути присутнім інспектор сільгосп департаменту, який перевіряє кожну тварину, яка проходить через цей етап.

Перший етап – це забій. Він відбувається одним робітником, який повинен привести тварину на забій, убити його і розпочати обробний процес. Цей процес займає близько 10 хвилин для кожної тварини та починається відкриттям важких сталевих дверей, які відокремлюють вибійний відділ від коридору очікування. Робочий цього відділу повинен пригнати з коридору свою чергову жертву за допомогою дроту, що знаходиться під високою напругою. Ця частина займає найбільше часу, т.к. тварини повністю усвідомлюють, що на них чекає і навмисно пручаються входженню в двері. Фізичні ознаки страху, очевидно, болісно проступали на кожній тварині, яку я бачив або в очікуванні або вибійному відділі. Від 40 сек до 1 хв тварина чекає у вибійному відділі, поки не знепритомніє, і цей час прояви жаху посилювалися. Тварина відчувала кров, бачила своїх колишніх товаришів на різних стадіях розчленування.На останніх секундах життя тварина б'ється об стінки цеху, наскільки дозволяють кордону. Я бачив забій 4 корів, і всі четверо несамовито, безуспішно і жалісно тяглися до стелі – до єдиного просвіту, не захищеного сталевими дверима. Смерть до них прийшла через удар пневмомолотка, який прикладали до їхніх голов перед тим, як вистрілити в нього.

Молоток сконструйований в такий спосіб, що цвях завжди залишається у молотку, тобто. він входить у голову тварини, та був м'ясник його виймає, коли тварина падає. У трьох випадках із чотирьох, свідком яких я був, молоток спрацьовував із першого разу, але четверта корова чимало постраждала навіть після падіння. Як тільки тварина падає, одна із сторін забійного цеху піднімається і ланцюг прикріплюється до задньої кінцівки. Потім корову піднімають за одну ногу до положення. І тут м'ясник має розрізати горло тварині, щоб дати крові стекти. Коли кровоносні судини розсічені, хлищить потік крові такої сили, м'ясник не встигає відійти, щоб ухилитися і не забризкати. Потік гарячої крові протікає близько 15 секунд, після чого завершальний етап для м'ясника першого цеху – зняти шкіру з голови та відрубати її.

У другому цеху забою обезголовлену тварину кидають на підлогу, кладуть на спину, видаляють копита і вим'я, якщо це тварина жіночої статі. Якщо сеча та фекалії не вийшли з тварини у перші секунди після смерті, то зараз вони вільно витікають на підлогу. Тварина на цьому етапі розтинають по середині знизу нагору, частково знімають шкуру. Ярмо надягає на обрубки задніх ніг і тушу піднімають вертикально, щоб повністю зняти шкіру та зі спини. Туша тварини вже на третій стадії вибійного етапу, де її потрошать і розпилюють на 2 частини і ось це вже яловичина.

М'ясо омивається та зважується на фінальному, четвертому етапі забою. Далі м'ясо поміщається у відсік, що охолоджує, де залишкове тепло життя повільно випаровується, перед приміщенням у відсік глибокої заморозки. Після охолодження м'ясо поміщається на основний склад, де зберігається тиждень. Після цього відділу м'ясники шматують шматки яловичини на шматочки, до яких ми звикли в супермаркетах, і які, зрештою, в такому вигляді виявляться на столах споживачів.

Останнє, що я подивився під час свого туру, був відділ з виробництва хот-догів та сосисок. Часто кажуть, що якби ви побачили, як готують хот-доги, ви б його ніколи в житті не їли. Цей вираз у 10 разів більш актуальний у застосуванні до виробництва сосисок. Найбільш нудотний запах, який я коли-небудь зустрічав, виходив із бочки, в якій варилося м'ясо для сосисок.

Коли я залишав комплекс, мені стало соромно за свій початковий скептицизм. І я намагаюся заохочувати тих, хто має якісь сумніви, як у мене раніше, відвідати бійню або провести день на виробництві ферми. Я вважаю, що це сприяє більш ясному розумінню того, що є способи погуманніше прогодувати себе, і наш обов'язок як істот моральних вибрати альтернативи.

Уривки з книги «Чому ми любимо собак, їмо свиней та носимо шкури корів». Мелані Джой

«За майже два десятиліття, протягом яких я розповідала про виробництво м'яса в особистому житті та на заняттях, я не зустріла жодної людини, яка б не щулилася під час перегляду кадрів зі скотобійні. Люди, як правило, терпіти не можуть дивитись на страждання тварин».

«Коли свиней настав час відправляти на скотобійню, їх запихають у вантажівки.З міркувань економії вантажівки набивають битком, і ця переповненість разом із відсутністю їжі, води та захисту від екстремальних температур протягом поїздки призводить до високої смертності; Гейл Айснітц, яка проводила розслідування під прикриттям на підприємствах тваринництва, брала інтерв'ю у кількох робітників, і ось що вона дізналася про процес транспортування: «Ви завжди втрачатимете свиней мертвими в напівпричепі, щоб ви не робили. За час, що я працюю в індустрії, я щодня бачив гори трупів. Коли їх знімають із вантажівки, вони тверді, як шматки льоду. Одного разу я пішов відрізати бензопилою скільки-небудь свиней від купи з тридцяти заморожених тіл і виявив, що дві були заморожені, але все ще живі. Я точно знаю, що вони були живі, тому що вони підняли голови, як би говорячи “Допоможи мені!” Я взяв сокиру і зарубав їх». Свині, які доживають до кінця подорожі, поміщаються у загін для передзабійної витримки худоби. Коли приходить час, їх пускають вузьким проходом, або жолобом, яким вони йдуть по одному в забійний цех. Тварини, які стоять ближче до закінчення ринви, чують верески свиней, які йшли перед ними, а також крики людей, які працюють на метушливій лінії конвеєра».

Ерік Шлоссер описує те, що він побачив на цій стадії своєї екскурсії на бійню: «Звуки стають все гучнішими — заводські звуки, шум верстатів та машин, пориви стисненого повітря. Ми йдемо по слизьких металевих сходах і досягаємо невеликої платформи, з якої починається конвеєр. Людина повертається і посміхається до мене. Він одягає захисні окуляри та каску. Його обличчя забризкане мізками та кров'ю». Не дивно, що багато свиней не бажають рухатися вперед.

Як коментує це один робітник бійні: «Коли свині чують кров, вони відмовляються йти далі. Я бачив, як свиней били, стьобали, штовхали в голову, щоб змусити їх рушити до знерухомлювальної клітини. Якось уночі я побачив, що загонич так розлютився на свиню, що зламав їй хребет дошкою. Я бачив, як загінники били струмом свиней у зад, щоб змусити їх рухатися. Я це не схвалював, бо від цього свині ставали вдвічі шаленішими до моменту, коли доходили до мене».

Передбачається, що сільськогосподарські тварини повинні бути приголомшені і залишатися непритомними, перш ніж їх уб'ють. Однак деякі свині перебувають у свідомості, коли їх підвішують за ноги вниз головою, вони брикаються і борються за життя в міру просування конвеєром, поки їм не переріжуть горлянку. Зважаючи на високу швидкість, на якій проводиться оглушення, а також у зв'язку з тим, що багато робітників виявляються погано підготовленими до забою, деякі свині перебувають у свідомості і на наступній стадії конвеєра, коли їх занурюють у окріп, щоб відокремити від тіла щетину. Айсніц пише про те, як робітники залишали верещачих свиней бовтатися прив'язаними за ногу, йдучи на обід, і про те, як тисячі свиней опускалися в киплячу воду живцем і в свідомості.

Інший робітник, який дав їй інтерв'ю, сказав: «Ці свині стикаються з водою і починають верещати і борсатися. Іноді вони б'ються так сильно, що вихлюпують воду з бака. Встановлення, що обертається, опускає їх нижче. Вони не мають жодних шансів вибратися. Я не знаю, чи зварюються вони до того, як захлинуться, але перш ніж вони перестають сіпатися, йде близько двох хвилин».

Айсніц також з'ясувала, що робітники, які годинами вбивають або оглушують свиней кожні чотири секунди, зазнають колосального стресу, що проявляється, у тому числі у спалахах жахливого насильства по відношенню до свиней.

"Вони вмирають по шматочках". Уривок із статті Джобі Уорріка з Washington Post від 21.04.2001

На сучасній скотобійні, де працює Ремон Морено, потрібно 25 хвилин, щоб із живого бичка зробити стейк. 20 років він обіймає посаду другого забіловщика, чия робота включає зрізання окістів з туш тварин, які проносяться повз зі швидкістю 309 голів на годину.

Худоба має потрапити до Морено вже мертвим. Але це часто не так.

«Вони моргають. Вони видають звуки» Морено говорить тихим голосом. «Вони крутять головами, очі широко розплющені і дивляться на всі боки»

І все-таки Морено має різати. Він каже, що бувають дуже погані дні, коли дюжини тварин доходять до нього абсолютно живими і свідомими. А деякі навіть залишаються у свідомості на етапах відрізання хвоста, розпарювання черевця та зняття шкіри. "Вони вмирають по шматочках", каже Морено.

Згідно з федеральним законом, який був прийнятий ще 23 роки тому, свині та велика рогата худоба повинні бути оглушені ударом по голові або електрошоком – тобто. вони мають стати несприйнятливими до болю. Але установи, обтяжені надто високими податками, закони часто порушують, що призводить до жорстоких наслідків як для тварин, так і для робітників.